"Український Байкал"

Сві́тязь — найглибше озеро в Україні.

Розташоване в межах Шацького району Волинської області. Належить до групи Шацьких озер. Світязь розташований у північно-західній частині Волинської області, на північ від села Світязь. Довжина озера 7,8 км, ширина 4,1 км. Площа 27,5 км², найбільша глибина 58,4 м, середня глибина — 7,2 м, прибережна смуга мілководна. Берегова лінія протяжністю понад 30 км заросла комишами, очеретом та осокою. Поблизу берегів вода частково вкрита ряскою й лататтям. Самі береги окреслені нечітко — піски, крейдяний мергель і вапняки надають їм своєрідності й неповторності. Сосни з березами, грабами, дубами подекуди підступають до самої води. Вздовж берегів іноді трапляються галька і валуни, окремі ділянки заболочені. Є затоки — найбільші Бужня і Лука. Озеро багате бентосом, рибою (вугор, лящ, окунь, щука, сом), водоплавними птахами; умови сприяють розведенню хутрового звіра. Більшість вчених сходяться в тому, що назва найглибшого озера України перекладається,

як «Світлий». Це не дивно, адже вода настільки прозора, що навіть на глибинах можна побачити піщане дно. Проте вчені не можуть без суперечок. Люди науки не прийдуть до єдиної думки, з якої мови слід перекладати «Світязь». Одні вважають, що походження назви має балтійські коріння, інші, що скандинавські. Існують такі легенди про появу остріва на озері.

Перша легенда: Полісся раніше було океаном, який висох. Замість нього залишилися невеликі озера. Найбільше з них – Світязь, що знаходиться на північному заході України. В океані мешкали кити. Залишився тільки один кит, і той перетворився в острів на цьому озері. Друга легенда: колись на цьому місці було пасовисько. Одного разу проходив тут старий, якого облаяли собаки. Старші діти спробували відігнати собак. А молодші розсміялися над старцем. Тоді підійшов старий до великого каменю і покликав дітей-пастушат. Підняв він камінь: з-під нього хлинула вода, що затопила все навколо. Малюки одразу потонули. А старших дітей старий, який був чаклуном, покликав за собою та наказав не озиратися. Але дитяча допитливість пересилила. І підлітки, хлопчик і дівчинка, обернулися. Відразу ж вони перетворилися в клен і липу. На цьому місці виник острів. Третя легенда: колись в цій місцевості були розкішні поля та луки, десятки сіл і величезний замок, яким правила молода княгиня. Однак, прийшла війна, і фортеця була оточена ворогами. Не бажаючи здаватися в тяжку неволю, княгиня звернулася з молитвою до Бога, щоб той захистив її і вірних людей. Як тільки вона вимовила останні слова, замок пішов під землю, а навколо нього розлилися води, потопивши військо агресорів. З тих пір тут і з’явилося озеро, а величні дерева острова нагадують фортечні вежі.