Змієві вали

Змієві вали – одна із найменш досліджених пам'яток України. Загальна довжина — близько 1000 кілометрів, висота 12 метрів і 15—20 метрів товщина. Точно не відомо, хто побудував Вали. Та якби не вони, ми б сповідували іслам і розмовляли однією з тюркських мов. Змієві вали є найбільшою системою земляних укріплень на території України. Припускають, що їх збудували скіфи у 4–5 століттях до нашої ери для оборони власних територій. Південну частину валів відновили за часів Київської Русі, щоб оборонятися від частих набігів із Дикого поля. Система складається із земляних насипів різного розміру. Більшість із них звернені на південь і південний схід країни.

Багатовікова боротьба наших давніх предків-землеробів з царськими скіфами, кочовим іраномовним народом, вигравірувана напівказковим сюжетом в четвертому томі Геродотової "Історії". Зображення змії відображало найдавніший культ скіфів. Змієнога богиня, напівжінка-напівзмія - мати скіфа, мати скіфського племені, - часто зображувалася на щитах, сагайдаках та інших озброєннях скіфів і збруї їх коней. Для племен землеробів народ зі звіриним стилем прикрас, драконами, грифонами, зміями, змієподібними богинями і т.д. був тільки зміїним народом і образно зображався Змієм, що вимагає данини і жертв. Отож для захисту від агресивних сусідів цьому народу довелося споруджувати багатокілометрові вали, які були не тільки оборонними спорудами, а й умовною межею своїх земель і земель народу-змія. Відлуння одвічної боротьби давньоруського народу

з кочівниками дійшли до нас у піснях, билинах та казках. Там чорні сили прибульців виступають в образі безжального Змія. Змієборство - традиційна тема давнього епосу. Добриня Микитич бився зі Змієм Гориничем на річці Почайні поблизу Києва. Альоша Попович з Тугарином Змієвичем; святий Георгій разив Змія списом. Мабуть, не випадково з часів Ярослава Мудрого його зображення з'являється на князівських печатках і монетах. Про єдиноборство зі страшним Змієм розповідають численні перекази про братів-ковалів Кузьму і Дем'яна, про Микиту Кожум'яку.... Тяжка була битва, але, перемігши, зробив Микита плуг в триста пудів, запріг у нього Змія і проорав ним борозну через весь світ від сходу до заходу, позначивши кордон земель руських. Дотягнувши плуг до річки (або за іншими версіями до моря), Змій від утоми та спраги випив занадто багато води й луснув. Зробивши святу справу, вернувся Микита в Київ, став знову шкіри м'яти. А борозна Микитина і понині подекуди по степу видна; простягнулася вона на тисячу верст глибоким ровом і валом на два сажня заввишки. Називають ті вали Змієвими. Кругом мужики орють, а борозни не розорюють, залишають їх на пам'ять про Микиту Кожум'яку...