Гора Арарат

Арара́т — згаслий вулкан на Вірменському нагір'ї. Розташований у Туреччині, на березі р. Араксу, поблизу кордону з Вірменією. Арарат складається з двох гір, розташованих на відстані 11 км один від одного: Великого Арарату висотою 5137 м та Малого Арарату -3896 м.

З цієї гори можна побачити одразу три країни: Іран, Туреччину і Вірменію. Від 4250 метрів гора покрита вічними снігами. В середньовіковій Вірменії сходження на гору вважалось святотатством. Перший підйом на Арарат відбувся через рік після укладення Туркманчайського мирного договору 1829 року, коли він перейшов від Персії до Російської імперії. Подейкують, що саме на цій вершині знаходяться залишки біблійського Ноєвого Ковчега. Ще в IV столітті один із священників Вірменської Апостольської церкви Акоп Мцбнеці намагався піднятися на Арарат, але кожного разу засинав на шляху і прокидався біля підніжжя гори. За переказами, після чергової спроби Акопові з'явився ангел та наказав припинити пошуки ковчега, взамін чого пообіцяв принести фрагмент реліквії. Частка Ноєвого Ковчега і досі перебуває в Ечміадзінському соборі. Назву «Арарат» дали масиву та його складовим європейці, і в XIX столітті ця назва була усталеною серед європейських географів. Назву «Арарат» дали на основі біблійного переказу про Ноїв ковчег: оскільки Арарат є найвищою вершиною регіону, то, на думку європейців, Ноїв ковчег повинен був пристати саме до неї.